Частота звуку визначається кількістю хвилеподібних коливань, що відбулися за секунду, і вимірюється в герцах (Гц). Чим більше Гц, тим вищий звук. Наприклад, високі звуки видає флейта, а низькі - контрабас.
Також, розглянемо питання про походження розацеа та методи її лікування.
Як вуха обробляють звуки? Вуха - це органи слуху, які відповідають за сприйняття звуків. Коли звук потрапляє в вухо, він спочатку проходить через слуховий канал і потрапляє до барабанної перетинки. Після цього вібрації передаються через слухові кісточки на внутрішню вушну порожнину, де знаходиться орган Корті. Тут звук перетворюється на нервові сигнали, які потім передаються до мозку для обробки і розпізнавання. Таким чином, вуха важливі для сприйняття звуків і передачі їхньої інформації до мозку.
У нас є три основні частини вуха: зовнішня, середня та внутрішня. Звук проникає через кожну частину вуха і врешті-решт потрапляє до мозку. Цей процес виглядає наступним чином:
Зовнішня вушна раковина допомагає у легкому сприйнятті звуку завдяки своїй формі і направляє його до слухового проходу, який веде до барабанної перетинки - межі між зовнішнім і середнім вухом.
Середня вушна раковина: коли звук досягає барабаної перетинки, вона починає вібрувати. Слухові кісточки, відчуваючи вібрації, посилюють їх і направляють далі – у внутрішнє вухо.
Внутрішнє вухо наповнене рідиною і має форму равлика. У цьому равлику знаходиться понад 15 000 мікроскопічних волоскових клітин, які перетворюють звукові коливання з зовнішнього та середнього вуха на нервові сигнали. Ці сигнали передаються слуховим нервом до центрів обробки звуку у мозку для подальшого розпізнавання та аналізу.
Існує багато факторів, які можуть спричиняти порушення слуху.
Якщо звук не досягає мозку повністю, це означає, що по дорозі щось пішло не так. Проблеми можуть бути у будь-якому відділі вуха.
Якщо перешкоджено проведенню звуку до волосяних клітин равлика, це називається кондуктивною глухотою. Перешкоди для звуку можуть бути:
- багато вушної воску;
- нагромадження рідини у середині вусі;
- відкладення в кістках середнього вуха;
- захворювання середнього вуха;
- прокол барабанної перетинки;
- Неправильне утворення будь-якої з анатомічних структур вуха тощо.
Якщо шлях для звуку є чистим, проблемою може бути порушене сприйняття звуку, наприклад, через відмирання волосяних клітин у внутрішньому вусі. Це називається сенсоневральна глухота. Вона може бути як вродженою, так і набутою.
Чинники, що можуть вплинути на появу сенсоневральної глухоти протягом життя:
- генетична нахилінь;
- процес старіння;
- пошкодження головного мозку;
- постійний вплив гучних звуків;
- Певні вірусні захворювання;
- деякі процедури у галузі медицини та препарати.
Як лікують проблеми зі слухом
Перед початком лікування завжди проводиться діагностика. Аудіолог встановлює, в чому суть проблеми зі слухом, і приймає подальші заходи.
У деяких випадках лікування проводиться медикаментозно, в інших потрібна допомога хірурга. У багатьох випадках приглухуватість не піддається лікуванню - слух часто успішно компенсується за допомогою індивідуально підібраних слухових апаратів.