Також на тему втрати друзів під час війни – це ще страшніше, ніж рак, – розповідь про жінку з четвертим стадією онкології.
Наталія Елагіна, фармацевтка, яка подолала важку хворобу раку, поділилася своєю історією. Наступне - її власні слова.
Після цього, через рік, мені вдалося приєднатися до програми МОЗ "Лікування за кордоном", яка дозволила мені пройти алогенну трансплантацію кісткового мозку від донора (АлоТКМ) в Туреччині. З початку 2024 року трансплантація кісткового мозку та стовбурових клітин в Україні стала частиною програми медичних гарантій і фінансується Національною службою здоров'я. Лікування, яке я отримувала у Туреччині, тепер доступне в Україні за державні кошти.
Після лікування можуть виникати певні наслідки.
Зараз я не потребую жодного лікування, окрім симптоматичного, оскільки у мене легка форма РТПГ (реакція трансплантата проти господаря). Проте після лікування я відчуваю погіршення якості життя: у мене виникли ускладнення після трансплантації, які ще не зникли дотепер.
Мене найбільше турбує сухість слизових оболонок, оскільки вона спричинила погіршення зіру, тому мені доводиться постійно носити сонцезахисні окуляри і використовувати зволожувальні краплі. Крім того, хіміотерапія та гормональне лікування пошкодили суглоби, через що я постійно відчуваю біль у колінних суглобах. Також мені було необхідно замінити обидва тазостегнових суглоби на ендопротези, що обмежує мою активність.
Я все ще намагаюся прийняти той факт, що я не можу більше мати дітей.
В Україні мені не розповіли, що після лікування можу залишитися бездітною. Я сама також не знала про побічні дії хіміотерапії. Коли я приїхала до Туреччини і відвідала трансплантолога, мене одразу запитали, чи заморозили мої яйцеклітини в Україні.
Близькі родичі хворих на рак також є особами із власним досвідом онкологічного захворювання.
Мені пощастило: під час лікування я не відчула на собі стереотипного ставлення. Більше проблем виникало з тим, як я сама сприймала свій діагноз і себе. Але коли хтось дізнавався про мої проблеми, навіть незнайомі люди з пацієнтських спільнот, надсилали мені слова підтримки.
Протягом лікування мене найбільше підтримувала моя старша сестра. Відразу ж після постановки діагнозу вона взяла на себе всі клопоти: знаходження лікаря, придбання ліkарських засобів та коштів.
"Ти маєш лікуватися, а я піклуюся про все інше", - говорила вона мені. Коли я виїхала до Туреччини на АлоТКМ, вона поїхала разом зі мною. Протягом чотирьох років вона була поруч. Взагалі, розмови з сестрою, батьками завжди нагадували мені, що я наполеглива і не люблю програвати.
Тому я не могла собі дозволити здатися, коли за моїми спинами так багато болю. Лікування важке, тривале і найгірше в тому, що ніхто не може гарантувати його 100% ефективність. Якщо до цього додати фінансову складову, то сім'я ризикує потрапити в величезні борги, щоб мене врятувати, а гарантій ніяких немає — це зовсім розгублює. Мої друзі також робили все можливе, щоб зібрати кошти на моє лікування. Кожен вносив свій вклад: проводили ярмарки, спортивні змагання, благодійні акції.
Я впевнена, що створення в Україні Дня людей з історією раку, організованого групою Inspiration Family, має велике значення. Це дасть змогу говорити про досвід боротьби з цим захворюванням, про важливість ранньої діагностики та передові методи лікування. Важливо розуміти, що рак – це не вирок.
Також важливо відзначити, що близькі люди онкопацієнтів – це теж люди з власним досвідом раку. Після мого лікування я не почав страждати від іпохондрії, я розумно ставлюся до свого здоров'я. Проте моя сестра почала дещо схильна до цього. Вона відділила багато часу на допомогу мені під час лікування, і навіть після нього вона залишилась у Туреччині, щоб допомагати іншим пацієнтам, які приїхали туди на лікування.
Я постійно спілкуюсь зі своєю сестрою, без осуду слухаю її занепокоєння, стараюся не підтримувати її ідею про те, що вона може захворіти. Натомість, спрямовую її думки в іншу сторону. Я також допомагаю їй знайти надійні джерела інформації або ми разом консультуємося з лікарем, щоб отримати чіткі відповіді на її запитання.