Питання виживання без їжі на протязі тривалого часу є важливим в еволюційному розвитку людини. У різних культурах та епохах тривалі періоди голодування використовувалися в медичних цілях, наприклад, для лікування епілепсії та ревматоїдного артриту.
Також є дослідження щодо того, хто має менший ризик серцево-судинних захворювань - м'ясоїди чи вегани.
Сьогодні люди часто обирають голодування як спосіб схуднути, проте наслідки цього на здоров'я ще не повністю вивчені. Відомо лише, що під час відмови від їжі організм починає спалювати власні жирові запаси для підтримання життєдіяльності.
Недавні дослідження голодування
Науковці з медичного університету в Берліні, університетів в Орхусі та Копенгагені, школи спортивних наук в Норвегії та університетської лікарні в Осло вирішили ретельно вивчити це питання. Для цього вони провели експеримент, до якого залучили 12 добровольців (5 жінок та 7 чоловіків).
Протягом тижня учасники експерименту не приймали їжу, обмежуючись лише водою. Медики та вчені стежили за їхнім здоров'ям і вимірювали зміни у рівні трьох тисяч білків у крові.
Стачка голоду виявилася корисною.
Як передбачалося, протягом перших двох-трьох днів голодування організм добровольців перейшов на внутрішні запаси енергії, замість споживання глюкози. Цікаво, що основне зменшення ваги відбувалося в м'язовій масі, а не в жирових відкладеннях. Загалом, за сім днів експерименту учасники втратили в середньому близько 5,7 кг.
Дослідники помітили відчутні зміни у рівні білків в їх організмах приблизно через три дні голодування - це свідчить про реакцію організму на стрес. До цього змін у учасників практично не було, що виявилося несподіваним для наукової спільноти.
Ми підтверджуємо, що голодування є дійсно корисним, але цей ефект помітний лише після трьох днів повного обмеження калорій у організмі, - розповіла одна з авторок дослідження Клаудія Лангенберг.
Загалом, кожен третій зі вивчених білків у досліджуваних органах виявив значні зміни під час голодування. Серед іншого, вчені виявили, що голодування сприяло серйозним модифікаціям специфічного для мозку білка позаклітинного матриксу тенасцину-R. Цей білок грає важливу роль в утворенні нейритів, адгезії нервових клітин та регулюванні функції натрієвих каналів, є важливою складовою перинейрональних мереж.