Карта рецепторів на язиці
Вивчити цей аспект взялися вчені, а отримані результати були опубліковані в медичному журналі The New England Journal of Medicine.
Також слід звернути увагу на те, чому деякі алергії проявляються сезонно і які речовини їх спричинюють.
Почнемо з того, що схема, яку ми згадували раніше, застаріла. Її створив німецький вчений Девід Ханіг у 1901 році. На той момент дослідник не мав уявлення, що смакові рецептори розподілені по всьому язику. Він проводив вимірювання чутливості різних ділянок язика і виявив, що певні ділянки реагують на певні смаки навіть у невеликих концентраціях. Але фактично сприйняття смаку є значно більш складним процесом.
Чи справді на язику є різні зони, відповідальні за різні смаки? / Зображення Depositphotos
Надаємо більш докладні пояснення.
У смакових рецепторах є різні "датчики", які передають відповідні сигнали до мозку, коли вони взаємодіють з поживними речовинами чи токсинами.
Смакові рецептори знаходяться не лише на язиці, а й у шлунково-кишковому тракті, печінці, підшлунковій залозі, жирових клітинах, мозку, м'язових клітинах, щитоподібній залозі та легенях, - вказали вчені.
Це відбувається так: органи використовують рецептори для сприйняття їжі; смак їжі впливає на травну систему – стимулює роботу шлунка і виділення слини, а також викликає викид невеликої кількості інсуліну, який транспортує цукор до клітин.
Кишечник і мозок: як вони пов'язані
Нейробіолог з Університету Дьюка доктор Бохоркес вже 20 років тому заявив про зв'язок між кишківником та мозком. Клітини кишківника, що містять смакові рецептори, безпосередньо контактують з нервовими клітинами, що повідомляють мозку про те, що поживна речовина вже в кишківнику.
Інші цікаві відкриття стосовно смаку.
80 років тому, японський хімік Кікунае Ікеда відкрив новий вид смаку, відомий як "умамі", який часто можна знайти в рибному соусі та кетчупі.
Недавно австралійська наукова група припустила, що може бути відокремлений рецептор для смаку жиру.