Що означає "психологічна травма" та як вона впливає на нашу психіку в умовах війни: бесіда з психотерапевтом.

  • 12.03.2024 15:03
  • 8 хвилин читання
Що означає "психологічна травма" та як вона впливає на нашу психіку в умовах війни: бесіда з психотерапевтом.

Також є важливим розуміти, як пізнати наявність психічної травми у людини.

Ознаки пошкодження свідка

Але через глибоке емоційне занурення в ситуацію, у свідка жахливих обставин виникають певні почуття та емоції:

  • страх (що може статися зі мною або з моїми близькими);
  • Одразу відчуваю полегшення, що це не сталося зі мною.
  • почуття вини (я нічим не зміг допомогти);
  • Мене охоплює відчуття безпорадності, оскільки я не можу нічим допомогти.
  • Сердитися (чому це взагалі відбувається у сучасному світі)?
  • Соромно, коли когось турбує, але зі мною все добре.

Травма свідка - це вторинна травма, яка має свої відмінності, які свідчать про те, що людина була травмована.

  • Події постійно повторюються у пам'яті, роблячи ситуацію ще більш сильною кожного разу. Це викликає тривогу, яка руйнує психіку зсередини.
  • Коли особа опиняється у ситуаціях, які навіть віддалено нагадують травматичну подію, такі як звук вибуху, постріл, схожі рухи, шуми, запахи, це може викликати страх і тривогу. Виникають фобічні симптоми, наприклад, відчуття страху їздити на автомобілі, у ліфті, бути у натовпі або бути наодинці.
  • Виникає емпатійна загальмованість. У ситуації, коли хтось потребує підтримки і співпереживання, людині з травмою свідка стає важко це зробити. Людина не стає нечутливою і жорсткою, але через травматичний досвід відбулося блокування емоцій. Емоції стають критерієм відчуття болю, а психіка блокує їх, щоб захиститися.

Як самому собі допомогти?

Щоб пережити трагедію, людина, яка стала свідком травми, може почати з самопомочі.

  1. Необхідно дозволяти вільно виражати свої почуття, розуміючи, що вони є природними та правильними, і не карати себе за них. Травматична ситуація може виникнути настільки несподівано, що можна навіть не встигнути налякатися, і перші тривожні симптоми можуть з'явитися лише через кілька тижнів або місяців.
  2. Створити свою звичну рутину - домашні обов'язки, роботу, але уникнути перевтомленості.
  3. Подуршити собі інформаційний засік. Утримуватися від перегляду стрічки новин, не шукати відео, де показані події, що нагадують ту, що людина пережила.
  4. Спілкуватися з людьми, які приймають без засуджень і критики.
  5. Не робіть з життя постійне очікування. Кожен день приймайте рішення, ставте невеликі цілі - це допоможе підтримувати живий інтерес до життя.

Які наслідки може мати пошкодження свідомості?

Наслідки від травми свідка можуть бути різними, але є великий ризик того, що вони з часом перетворяться в посттравматичний стресовий розлад. Початкові симптоми можуть включати проблеми зі сном та апетитом, а далі можуть виникнути короткочасні епізоди депресії, які можуть розвиватися в глибоку депресію.

Як правильно реагувати на екстремальні події

На жаль, ніхто не може бути впевненим, що уникне потрапляння в надзвичайну, трагічну ситуацію. Вирішення питання про те, що робити в такому випадку, може бути складним, але за допомогою певних правил можна не лише охоронити себе від неминучого, а й допомогти іншим людям.

Незалежно від обставин, важливо вчасно забезпечити свою безпеку. Якщо ви усвідомлюєте великий ризик для свого життя, не обов'язково фізично втручатися. У випадку загрози життю людей важливо викликати екстрені служби, надаючи їм важливу інформацію про подію та місце її відбуття.

Якщо ви бажаєте передати докази ситуації правоохоронним органам, зафіксуйте її на відео або фото, а потім можете їх видалити. Підтримуйте тих, хто цього потребує, якщо ви впевнені, що немає загрози для вашого життя.

Постраждалі від екстремальних ситуацій люди прагнуть бути почутими. Це також потрібно для тих, хто став свідком жахливих подій. Є необхідність виразити свої емоції, і кожен обирає свій спосіб. Деякі публікують фотографії у соцмережах та пишуть пости, закликаючи покарати винних. Інші обговорюють подію з рідними, шукаючи розуміння та підтримку. Це спосіб виразити те, що є усередині та не дає спокійно жити.

Виявлення емоцій має терапевтичний вплив, коли на них реагують без упереджень і критики. Важливо бути емоційно присутніми, співчувати, приймати почуття без агресії та підозрілості.

Обставини, які вважаються травматичними, створюють ускладнення для вираження емоцій конструктивно; часто виникає хаос думок і переживань, які важко назвати. Це абсолютно нормально. Важливо надати своїм почуттям право на існування, не приховувати їх за допомогою алкоголю чи наркотиків. Ігнорування емоцій також не є варіантом, проживання їх та прийняття допоможе поступово зменшити їх інтенсивність.

Вплив соціальних мереж на психологічну травму свідка

У сучасний час кожен використовує соціальні мережі, але захистити себе або своїх дітей від насильницького контенту, трагедій війни або інших екстремальних подій стає дедалі складніше. Витрата такого контенту має негативний вплив на глядачів, незалежно від того, чи дорослі вони, чи діти.

Психіка людини є вразливою до насильства, тому воно може призвести до збільшення рівня тривожності і агресії. Не так вже очевидно, але спостерігачі за подібними відео втрачають довіру до світу і формують негативне уявлення про нього. У результаті людина може почати наслідувати насильницьку поведінку для підтвердження себе, а потім відчувати страх і опинитись у депресії. Регулярний перегляд таких відео може призвести до зниження емпатії і неможливості співпереживати тим, хто пережив травматичний досвід.

Захист дітей від шкідливого контенту для психіки - складне завдання для батьків, оскільки неможливо все контролювати. Важливо спілкуватися з дітьми про складні теми простими й зрозумілими словами. Пояснити про війну, насильство та важливість збереження свого життя та здоров'я є найголовнішим.

Критичне мислення - це навичка, яку батьки можуть розвивати у своїй дитині, діючи як приклад і обговорюючи події навколо. Варто звертати увагу на те, що цікавить дитину, що привертає увагу, викликає захоплення. Якщо це пов'язано з екстремальними або насильницькими подіями, слід розпочати відкритий діалог, але також не соромтесь звертатися до фахівців, психотерапевтів, оскільки це може мати велике значення для життя і здоров'я вашої дитини.