Навіть у дорослих можна зустріти синдром Дауна, який відзначається не лише у дітей (приблизно у 5% неповнолітнього населення планети). За МКБ-11 синдром Дауна класифікується як нейроонтогенетичний розлад.
Також хочу відзначити, як виховання дітей з високою строгою впливає на їхнє спробу зловживати алкоголем.
Це означає, що захворювання впливає на розвиток нервової системи та впливає на емоції, здатність до навчання, самоконтроль і пам'ять. З погляду неврологів, СДУГ - це хронічний синдром, ліків проти якого (принаймні наразі) не існує.
Зазвичай, прояви СДУГ зберігаються протягом усього життя людини. Однак деякі дослідження показують, що від 30 до 60% дітей до підліткового віку переростають СДУГ – їхня поведінка перестає відповідати діагностичним критеріям або адаптується до життя в суспільстві зі синдромом.
Ознаки СДУГ
Відповідно до симптомів визначається тип СДАГ - може переважати розсіяність, гіперактивність/імпульсивність або їх поєднання.
Проблеми з концентрацією уваги вказують на неуважність людини.
- з легкістю відволікається
- часто переходить з одного заняття на інше;
- виглядає нерозібраним або відволікнутим;
- часто робить помилки або втрачає що-небудь;
- Не може впоратися з організацією власної роботи та виконанням інструкцій (або дуже складно).
Прокрастинація, яка трапляється не від лінощів, виникає тому, що завдання, яке не викликає особливого задоволення і не пов'язане з вивільненням великої кількості дофаміну, сприймається як звичайне. Це може зробити складним зосередження на роботі, яка потребує посидючості, і спричинити стрес, внаслідок чого її виконання може бути відстрочене.
До проявів гіперактивності та імпульсивності належать:
- постійне пересування та складності зі збереженням місця на одній точці;
- Схильність до нервовості, особливо у випадках, коли потрібно сконцентруватись;
- швидке висловлення;
- Потреба в перебиванні інших людей.
- Тому людям з СДУГ часто потрібно більше часу на виконання щоденних завдань, вони часто забудькуваті, іноді схильні до гіперфокусу на конкретних завданнях, якщо вони цікаві.
Також у людей з СДУГ часто спостерігаються проблеми зі сном, фінансові труднощі, зловживання кавою чи енергетиками та низька самооцінка через стурбованість їх станом та спробою успішно виконати завдання та відповідати на свої та чужі очікування.
В дорослих пацієнтів симптоми СДУГ можуть залишатися, але можуть не так яскраво проявлятися через їх здатність контролювати себе або вміння організовувати своє життя так, щоб розлад не створював значний дискомфорт.
Діагностика інтелектуальної відсталості у дітей
Під час консультації педіатр або терапевт уважно допитається пацієнта та/або його батьків:
- які ознаки;
- Коли вони почалися і як довго тривають;
- де зазвичай виявляються;
- Чи впливають на щоденне життя?
- Чи сталися які-небудь важливі події у минулому?
- Чи у когось з родичів є СДУГ?
Якщо лікар підозрює у пацієнта СДУГ, ймовірно, спочатку буде необхідно спостерігати за станом. Кілька тижнів такого спостереження допоможуть визначити, чи змінюються симптоми, і у якому напрямку.
Існує кілька критеріїв для встановлення діагнозу СДУГ у дитини або підлітка:
- Стан відповідає шести або більше критеріям неуважності або гіперактивності.
- Перший раз симптоми виникли у віці до 12 років.
- Признаки проявляються постійно протягом принаймні шести місяців.
- Симптоми виявлялися принаймні в двох різних місцях/умовах, наприклад, вдома і в школі.
- Погіршення стану впливає на якість життя.
- Симптоми не можна пояснити іншим захворюванням.
Лікар може направити дорослих пацієнтів на додаткове обстеження після збору анамнезу, якщо:
Синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) не було діагностовано, проте симптоми почалися у дитинстві і зберігаються до цього часу. Вважається, що СДУГ не може вперше проявитися у дорослому віці, симптоми не можуть бути пояснені ментальним захворюванням та погіршують якість життя.
Для дорослої людини має проявитися щонайменше п'ять симптомів неуважності або гіперактивності, щоб встановити діагноз СДУГ. Також проблеми з навчанням або роботою, складнощі у встановленні близьких відносин та небезпечне водіння можуть свідчити про наявність цього розладу.
Також може знадобитися порада дитячого або дорослого психіатра, або іншого фахівця, який має досвід у діагностиці та лікуванні СДУГ.
"Терапія СДУГ"
Лікування СДУГ спрямоване на подолання його проявів - це важливо для покращення якості життя.
Фармакотерапія. Часто лікарі рекомендують пацієнтам приймати селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (СІОЗН) - групу антидепресантів, яка має виражену стимулюючу дію, при цьому седативний ефект відсутній або слабко виражений.
Ці препарати сприяють зосередженню, зменшують імпульсивність людини та пом'якшують її стан. Деякі з них потребують щоденного прийому, інші можна застосовувати лише у важливі моменти. Також рекомендується робити перерви у лікуванні для оцінки ефективності.
Психотерапія є рекомендацією разом із лікуванням для людей із СДУГ. Це означає проведення психічного консультування, під час якого пацієнт обговорює свій стан з фахівцем. Часто використовується поведінкова терапія, яка сприяє налагодженню життя, створенню системи винагород та мотивації для виконання завдань та контролю емоційного стану. Також дуже ефективною є когнітивно-поведінкова терапія, яка сприяє зміні мислення та відношення до ситуацій, а також допомагає вирішувати проблеми.
Групові програми. Батькам дітей з СДУГ також можуть порекомендувати групові програми або консультації спеціалістів. Це допомагає батькам зрозуміти, що відбувається і як допомогти собі та своїй дитині. Також пацієнтів можуть направити на програми навчання соціальних навичок - це допомагає їм відчувати себе впевненіше в суспільстві та розуміти, як їхня поведінка впливає на інших людей.