Також обговорювались питання: Що означає "травма свідка" та як війна впливає на наше психічне здоров'я: бесіда із психотерапевтом.
Разом з експерткою розпочнемо публікацію серії матеріалів з нагоди Міжнародного дня інформування про аутизм, який відзначається 2 квітня.
Аутизм - це розлад розвитку мозку, який впливає на спосіб сприйняття і взаємодії людини з оточуючим світом. Для більш розумного ставлення до осіб з аутизмом і підтримки їх потреб важливо знати про цей розлад.
Аутизм - це стан, який характеризується трипідходом у соціальній поведінці.
- Відсутність бажання спілкуватися зі суспільством, а також відповідних навичок для підтримки соціальної взаємодії - це характерна особливість людини з аутизмом.
- Звичайно, обмежене коло інтересів особи не включає спілкування з іншими.
- Стереотипії - це ритуальна поведінка людини з аутизмом, яку він виконує повторно, інакше відчуваючи сильний дискомфорт.
Сьогодні розлад аутизму вже не є чимось незвичним і часто діагностується. Проте 20 років тому ситуація була іншою. Багатьом людям з аутизмом найчастіше ставили діагноз шизофренії і призначали відповідне лікування, що призводило до серйозних наслідків. Деякі з них все ще залишаються без діагнозу і не отримують необхідної підтримки та допомоги.
Також у сфері існує ще одна серйозна проблема – відсутність можливості діагностики аутизму у дорослих у міжнародній класифікації хвороб, якою користуються лікарі по всьому світу. Іншими словами, сьогодні лікарі не мають засобів встановлення розладів аутистичного спектра у дорослих (наприклад, синдрому Аспергера), оскільки код для цього розладу існує лише для дітей в МКБ-10.
Тому статистичні дані щодо кількості людей з аутизмом в Україні - як дітей, так і дорослих - наразі не є повними, і ми можемо лише припускати реальну кількість таких осіб. Це означає, що лише деякі люди з аутизмом мають офіційний діагноз та отримують необхідну допомогу, тоді як інші, на жаль, залишаються без належного підтримки.
Тому дуже важливо вчасно виявити проблему у ранньому дитинстві, щоб мати можливість зробити все можливе для виправлення та покращення життя як сім'ї, яка виховує дитину з РАС, так і суспільства в цілому. Ця відповідальність лежить на батьківських плечах.
Коли потрібно звернутися по допомогу та до кого.
Звичайно, в Україні діагноз аутизму починають ставити дітям від 3 років. На жаль, інші країни, такі як Ізраїль, показують, що виявлення аутизму від 1 до 2 років і початок корекційних заходів можуть значно покращити ситуацію у майбутньому. Зарубіжний досвід у цій сфері вважається візитною карткою у лікуванні РАС, тому що результати раннього втручання вражають.
Проте уважні батьки можуть виявити щось погане навіть раніше, ніж будь-який лікар у світі. Наприклад:
- Малюк у віці до 1 року не виявляє реакції на своє ім'я, не проситься на ручки до батьків.
- У дворічному віці дитина не проявляє бажання наслідувати поведінку дорослих і не виявляє зацікавленості у грі з іграшками та іншими розвагами.
Також спеціаліст направляє родину до інших фахівців (психологів, невропатологів, гастроентерологів тощо) для виявлення різноманітних супутніх станів, оскільки у дітей з РАС досить часто спостерігаються інші порушення, які потребують лікування для покращення основного стану.
Офіційний діагноз аутизму може бути поставлений тільки лікарем-психіатром після проведення спеціальних досліджень. Інші лікарі, такі як дитячий невролог або педіатр, можуть виявити проблему і направити сім'ю до відповідного спеціаліста для підтвердження або спростування їх припущень.
Що робити після постановки діагнозу
Відразу після постановки діагнозу важко зрозуміти, що робити далі. Батьки відчувають порожнечу, розчарування і не готові психологічно прийняти новину від лікаря про те, що аутизм у їхній дитини є назавжди. У разі важких форм цього розладу може йтися і про безліч супутніх захворювань.
Отже, пошук підтримки від батьків - перший крок на шляху корекції дитини. Цю підтримку можна отримати у професійного психолога, у групах для батьків дітей з аутизмом та у будь-якому місці, де сім'я не буде відчувати себе ізольованою та самотньою зі своїми проблемами.
Наступним етапом є постійне спілкування з лікарями та спеціалістами з аутизму, а також виконання всіх їх рекомендацій. Цей етап є невід'ємною частиною процесу корекції дитини та її взаємодії.
Третій – розуміння рівня розвитку дитини та її можливостей повинно призвести до пошуку та систематичного відвідування відповідного корекційного закладу – дитячого садка, центру та інших. Проте тут дуже важлива відповідальність. Навіть якщо це складно, позиція "ну, дитина хвора, тому ми нічого не будемо робити" є дуже шкідливою. Можливо, це полегшить життя дорослим на деякий час, але 100% завдасть шкоди дитині, яка могла б вивчити нові навички та навчитися спілкуватися на рівні, не нижчому за нормотипових однолітків.
Також важливо, щоб батьки розуміли свою роль у вихованні дитини, оскільки навіть найкращий фахівець не зможе замінити їхньої взаємодії з дитиною, яка йде щоденно.