"Сиві" розлуки - це демографічний явище, яке характеризується зростанням кількості розлучень серед людей старше 50 років, які перебували у довгострокових шлюбах. Вчені з Німеччини, Китаю та Фінляндії провели дослідження, спрямоване на виявлення відповідей на питання, пов'язані з цим типом розлук та розривів відносин.
Також про те, через який період часу створюється корисна звичка та як цей процес можна прискорити.
Останнє наукове дослідження про розлучення.
Щоб проаналізувати, як люди реагують на втрату тривалих стосунків через розлучення або смерть партнера, вчені провели дослідження, за допомогою якого вони відстежували зміну прийому антидепресантів протягом чотирьох років до та після втрати. Для цього були використані дані реєстру Фінляндії з 1996 по 2018 рік, які стосуються 228 644 осіб у віці від 50 до 70 років.
Було визначено, що з 85 031 випадків, це складає 37%, чоловік помер, 75 009 осіб, або 33%, розлучилися, і ще 68 604 осіб, або 30%, перестали жити разом після тривалого незаконного зв'язку. В середньому через два - три роки, нові відносини розпочали 53 460 осіб. У більшості випадків це були чоловіки, які раніше не були офіційно одружені зі своїми партнерами або втратили їх через смерть. Вчені не виявили явних статевих відмінностей при повторному вступі у стосунки після звичайного розлучення.
Втрата партнера видається чоловікам легше, ніж жінкам.
Як у випадку чоловіків, так і у випадку жінок, які стикнулися з розривом у відносинах (чи то через смерть, чи через припинення стосунків), спостерігається збільшення вживання антидепресантів у період від 1 до 4 років перед цією подією. Проте, при розлученні, чоловіки знаходяться у групі, де спостерігається зниження прийому препаратів на близько 5% протягом 3 місяців до та після цього періоду, тоді як у жінок іншої групи прийом ліків в періоди приблизно збільшився на 7%.
Розрив відносин пар, які не були офіційним шлюбом, призвів до збільшення вживання медикаментів чоловіками на 3% і жінками на 6%. Смерть партнера вплинула менш на чоловіків, збільшивши вживання медикаментів у них на 4,5%, а в жінок – на 5,6%. Пізніше використання антидепресантів у обох статей зменшилося, але все ще залишалося більшим, ніж раніше.
Жінки, які пережили розрив, збільшили споживання препаратів на 6% протягом 4 років до цього, тоді як у чоловіків за аналогічний період приймання таких ліків збільшилося лише на 3%. Протягом року у чоловіків споживання антидепресантів повернулося до рівня, який був за 12 місяців до розриву, і продовжувало залишатися на такому рівні і після цього.
У жінок ситуація виглядала інакше: одразу після розриву вони зменшили прийом препаратів, але з першого року після цього події знову почали їх приймати в більших кількостях. Початок нових стосунків трохи зменшив прийом антидепресантів обом статям, але цей ефект був тимчасовим.