У цій статті ми обговоримо важливу та дуже практичну тему: про військових, які у реальному житті носять не лише пікселі, а часто – лікарняні костюми та пацієнтський халат. Далі ми розкрили п'ять порад, які слід пам'ятати, щоб підтримати їх у ці важкі моменти.
Розмова з психотерапевтом про те, що таке "травма свідка" і як війна впливає на нашу психіку.
Українські воїни, які повернулися з війни,
Під час перебування в лікарні з пораненнями, я не прагнув бачити нікого з родичів, близьких або навіть свою сім'ю, - повідомив один з ветеранів, що погодився взяти участь в глибокому інтерв'ю.
За останніми даними, в Україні є 1,2 мільйона ветеранів, а після закінчення війни, разом з їхніми родинами їхня кількість зросте до 5-6 мільйонів. За відкритими даними, Україна в даний момент посідає 10 місце у світі за кількістю ветеранів.
Тому ми повинні бути готові допомагати їм повернутися до нормального життя вдома, а не на фронті. Коли мова йде про країну, ми маємо на увазі кожного з нас, але особливо це стосується тих, хто підтримує військових у їх найвразливіші моменти: під час лікування та реабілітації.
У цьому збірнику ми розглянули рекомендації, які зазвичай діляться з членами родини або постачальниками медичних послуг у країнах, таких як США, Канада, Ізраїль та Німеччина. Ці поради є загальними, але вони можуть бути вашим компасом у таких ситуаціях.
ПТСР або депресія - це складні випробування не лише для ветерана.
Як близька людина: пам’ятайте, це природньо втомлюватися, але не здаватися. Іноді слова співчуття не вистачає, інколи вам треба проявити терпіння у спілкуванні з цією для вас важливою людиною. Так, війна її змінила, і це нормально. Підтримуйте її та підтримуйте, щоб звернутися за допомогою, але не ставте на них надто великий тиск, щоб вони розповіли про свої почуття, якщо вони не готові.
Як лікар або медсестра, важливо пам'ятати, що відсутність симптомів не завжди означає відсутність захворювання. Слід ретельно вивчати найменші прояви проблем психічного здоров'я, такі як ПТСР, тривожність та депресія. У ветеранів у віковій групі 18-34 років суїцидальні думки виникають у 1,5 рази частіше, тому потрібно бути особливо уважними до їхнього психічного стану.
Енергійна музика не завжди піднімає настрій.
Як близька людина: пам'ятайте, що шумна або активна атмосфера може бути важкою для ветерана. Забезпечте йому спокійні, тихі місця для відпочинку, де він/вона зможе почуватися розслаблено.
Як лікар або медсестра, не забувайте, наскільки шумною може бути приймальня. Якщо можливо, запропонуйте створення тихої зони для очікування. Розгляньте можливість створення окремого простору у клініці, де кількість роздражувачів буде менше.
Боріться проти соціальної ізоляції та стигматизації.
Близька людина може допомогти ветерану підтримувати контакт з іншими людьми, які розуміють його досвід, будь то через ветеранські групи або громадські заходи. Важливо пам'ятати, що вони можуть відчувати себе ізольованими або переживати відчуття непорозуміння серед тих, хто не проходив через подібний досвід служби.
Як медичний працівник, ви повинні бути співчутливими та розуміючими до ветеранів, які можуть відчувати себе чужими у цивільних медичних закладах. Якщо ветеран знаходиться на лікуванні в лікарні і вам часто доводиться з ним спілкуватися, віддайте достатньо часу для розмов, навіть якщо це не стосується медичних питань. Це може стати важливою частиною процесу одужання для ветеранів.
Нормально не довіряти.
Як близькі люди: звертайте увагу на те, що ветерани можуть відчувати недовіру до інших, включаючи медичних працівників. Підтримуйте їх у пошуку надійних медичних фахівців, які поважають їхній досвід і з якими вони відчуваються комфортно.
Як лікар або медсестра, важливо витратити час на встановлення довіри з ветеранами. Це може вимагати багаторазового спілкування, перш ніж вони почнуть відкриватися або довіряти вашим медичним рекомендаціям.
Найчастіше, коли психолог приходить до вас у палату і починає розмову, він може сказати: "Я допоможу вам розслабитися і навіть забути про те, через що ви пройшли..." Але я зараз згадую роки з 2014 по 2019, коли я був на фронті, втратив багато друзів, бачив смерть на свої очі, збирав залишки тіл своїх товаришів. І психологи говорять: "Я допоможу вам це все забути!" Не кажіть таке військовому, якому довелося пройти через таке жорстке випробування!
Терпіння і самостійність можуть стати прихованими звичками.
Як близька людина: дбайливо підтримуйте ветерана у виконанні рекомендацій лікаря та відвідуванні прийомів, особливо якщо він схильний покладатися на себе або відмовляється від допомоги. Бути терплячим та наполегливим – це якості, які цінуються в Армії, проте під час лікування вони можуть завдати шкоду.
Як медичний працівник, важливо чітко пояснювати переваги лікування та уважно ставитися до будь-яких побоювань пацієнтів. Треба намагатися залучити їх до прийняття рішень щодо плану лікування, щоб сприяти співпраці. Буває, що ветерани як пацієнти не дотримуються призначеного лікування через страх перед розвитком залежності до ліків. За дослідженнями, кожний п'ятий або навіть кожний другий ветеран не вживає призначені ліки.
Терплячість, співчуття та глибока повага до досвіду ветерана є важливими. Важливо зрозуміти, що їхнє військове минуле формує їхнє спілкування з іншими людьми і світом навколо. Створення довіри та сприятливого середовища може покращити якість їхнього життя та здоров'я. Тому ми досліджуємо кожне слово, яке можна сказати в лікарні, що є прийнятним, а що може спричинити стрес. Дуже вражає бачити, як багато лікарів бажають навчитися цьому і роблять все можливе для покращення комунікації з ветеранами. Наталія Тулінова, засновниця організації ZDOROVI, яка розробила спеціальний курс для лікарів щодо спілкування з ветеранами, підкреслює, що вже понад тисяча медиків з 8 областей успішно пройшли цей курс.
Ці рекомендації призначені для створення співчутливої та підтримуючої атмосфери, яка розпізнає унікальні проблеми, з якими зіштовхуються ветерани, допомагаючи їм відчути, що їх розуміють і піклуються про них. Час зрозуміти, що люди, які найбільше потребують нашої підтримки, вже серед нас. Ми повинні дбати про їхнє благополуччя сьогодні, а не лише після Перемоги.